Facebook |  ВКонтакте | Город Алматы 
Выберите город
А
  • Актау
  • Актобе
  • Алматы
  • Аральск
  • Аркалык
  • Астана
  • Атбасар
  • Атырау
Б
  • Байконыр
Ж
  • Жезказган
  • Житикара
З
  • Зыряновск
К
  • Капчагай
  • Караганда
  • Кокшетау
  • Костанай
  • Кызылорда
Л
  • Лисаковск
П
  • Павлодар
  • Петропавловск
Р
  • Риддер
С
  • Семей
Т
  • Талдыкорган
  • Тараз
  • Темиртау
  • Туркестан
У
  • Урал
  • Уральск
  • Усть-Каменогорск
Ф
  • Форт Шевченко
Ч
  • Чимбулак
Ш
  • Шымкент
Щ
  • Щучинск
Э
  • Экибастуз

Сегодня исполняется 40 лет Павлу Буре

Дата: 31 марта 2011 в 14:11

Сьогодні виповнюється сорок років легендарному хокеїсту — Павлові Буре. Виступаючи в найсильнішій хокейній лізі світу — НХЛ — за свою нестримність та феноменальну швидкість від уболівальників він отримав прізвисько — «російська ракета». Про одного з найнеординарніших спортсменів кінця двадцятого століття — у сюжеті Андрія Чернишкова.

Стати спортсменом Павлові Буре було на роду написано. Дід хокеїста — видатний радянський тренер з плавання, батько — чотириразовий олімпійський призер, також з плавання, а от його старший син вирішив себе пов’язати із зовсім іншим станом води — льодом. Вибір виявився вдалим — вже у вісімнадцять років Павло Буре став чемпіоном СРСР, а у двадцять — був одним із перших радянських хокеїстів, які подалися підкорювати недосяжну північну Америку. Контраст у ставленні до хокею виявився разючим.

Павло Буре, чемпіон світу 1991 року, дворазовий олімпійський призер:

— Хокей у СРСР нагадував казарму — люди по п’ятнадцять років не бачили світу. А потім, коли кар’єра закінчувалася, вони просто не знали, куди себе подіти. В Америці зовсім інше ставлення, більш людяне, чи що.

У Національній хокейній лізі Павло Буре відразу став улюбленцем уболівальників. Із перших днів фани нагородили його прізвиськом — «російська ракета» — за швидкість та нестримність. У командах, в яких він виступав, завжди був беззаперечним лідером. І у Ванкувері, і у Флориді, і в Нью-Йорку — невдовзі став ідолом трибун. Однак самі клуби зірок з неба не хапали, тож росіянин виборював лише індивідуальні призи. У збірній гравцеві пощастило більше — з Росією він став чемпіоном світу та дворазовим призером Олімпіад.

Павло Буре, чемпіон світу 1991 року, дворазовий олімпійський призер:

— Я ніколи не зациклювався на призах чи нагородах. Найголовніше — це отримувати задоволення від того, чим займаєшся. А трофеї — без них можна обійтися. Хоча їх в мене теж немало.

Професійну кар’єру Буре завершив у тридцять чотири роки через травму коліна. Утім, про це не жалкує, бо пішов у розквіті сил, таким і залишиться в пам’яті уболівальників.

Андрій Чернишков, «Новини». Телеканал «Інтер»

По сообщению сайта Подробности.ua